1. Словник української мови Грінченка

сворінь

Сворінь, -ня

м.

1) Шворень. Kolb. І. 67.

2) Болтикъ, которымъ прикрѣплены подножки въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 16.

3) Часть самотоки. Шух. I. 150.

1) Шипъ, на которомъ вращается рулевое весло у плота. см. керма. Шух. І. 181. о) Часть п'їл. см. п'їла. Шух. І. 254.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сворінь — сво́рінь іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. сворінь — -рня, ч., діал. Шворінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сворінь — СВО́РІНЬ, рня, ч., діал. Шворінь. Під ударом бича сива так шарпнула, .. що сворінь вихопився з гряділя і теліжки відскочили від плуга (О. Маковей). Словник української мови у 20 томах
  4. сворінь — Сво́рінь, -реня. див. шво́рінь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сворінь — СВО́РІНЬ, рня, ч., діал. Шворінь. Під ударом бича сива так шарпнула,.. що сворінь вихопився з гряділя і теліжки відскочили від плуга (Мак., Вибр., 1954, 164). Словник української мови в 11 томах