Словник української мови Грінченка

світлушка

Світлуха, -хи

ж.

1) світлуха. Древесно-уксусная кислота, получаемая при гонкѣ смолы и дегтя. ум. світлушка. Вх. Пч. I. 9.

2) мн. світлухи. раст. Carthamus tinctorius L. ЗЮЗО. I. 116. Анн. 87.

Словник української мови Грінченка