світлість

Світлість, -лости

ж. Свѣтъ. Чим Бог світлость доточив? Огнем. Ном. № 403. Очам світлость показав. Грин. II. 40.

Значення в інших словниках

1. світлість — сві́тлість 1 іменник жіночого роду від: 'світлий' сві́тлість 2 іменник жіночого роду, істота титулування можновладних осіб звичайно із займенниками: 'ваше', 'його', 'її', 'їх'  Орфографічний словник української мови
2. світлість — -лості, ж. 1》 Властивість за знач. світлий 1-8). 2》 Титулування деяких можновладних осіб у дореволюційній Росії, звичайно із займ. ваша, його, її, їх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світлість — СВІ́ТЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. сві́тлий 1–8. І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (М.  Словник української мови у 20 томах
4. світлість — ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНІСТЬ іст. (шанобливе величання панів, гетьманів і т. ін. під час звертання до них або в розмові про них); СВІ́ТЛІСТЬ заст. (титулування можновладних осіб). — Не там, ваша ясновельможність, шукаєте молодих панянок.  Словник синонімів української мови
5. світлість — Сві́тлість, -лости, -лості, -лістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. світлість — СВІ́ТЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. сві́тлий 1-8. І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (Бажан, Роки, 1957, 283).  Словник української мови в 11 томах