світлість

СВІ́ТЛІСТЬ, лості, ж.

1. Властивість за знач. сві́тлий 1–8.

І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (М. Бажан);

Наближений пам'яттю степ наш чомусь найчастіше постає мені в сонцеденні, в сліпучу спеку, коли .. небо аж побіліє від власної світлості (О. Гончар).

2. рідко. Титулування деяких можновладних осіб, звичайно із займенниками ваше, його, її, їх.

Ми їх застукали, сотню гайдамацького полку імені його світлості гетьмана Скоропадського (Ю. Яновський);

Ось прибув граф Шенборн У далекий Майдан. І йому заявив, уклонившись ішпан. – Ваша світлість, прийшов доповісти (Ю. Гойда).

Значення в інших словниках

1. світлість — сві́тлість 1 іменник жіночого роду від: 'світлий' сві́тлість 2 іменник жіночого роду, істота титулування можновладних осіб звичайно із займенниками: 'ваше', 'його', 'її', 'їх'  Орфографічний словник української мови
2. світлість — -лості, ж. 1》 Властивість за знач. світлий 1-8). 2》 Титулування деяких можновладних осіб у дореволюційній Росії, звичайно із займ. ваша, його, її, їх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світлість — ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНІСТЬ іст. (шанобливе величання панів, гетьманів і т. ін. під час звертання до них або в розмові про них); СВІ́ТЛІСТЬ заст. (титулування можновладних осіб). — Не там, ваша ясновельможність, шукаєте молодих панянок.  Словник синонімів української мови
4. світлість — Сві́тлість, -лости, -лості, -лістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. світлість — СВІ́ТЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. сві́тлий 1-8. І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (Бажан, Роки, 1957, 283).  Словник української мови в 11 томах
6. світлість — Світлість, -лости ж. Свѣтъ. Чим Бог світлость доточив? Огнем. Ном. № 403. Очам світлость показав. Грин. II. 40.  Словник української мови Грінченка