світліти

СВІТЛІ́ТИ, і́є, недок.

1. Ставати світлим, світлішим.

Небо починало світліти, яскравіше вимальовувалися корпуси і димар лісозаводу (С. Чорнобривець);

Легкою плямою світліє день, вже клавесин шаріє перламутром (В. Стус).

2. безос. Розвиднятися, світати.

На сході починає світліти.

3. перен. Набирати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі).

І, заворожені збентеженою цнотливістю, світліли похмурі люди, даючи їй дорогу (В. Стус);

Вона вся наливалася щастям, світліючи, розквітаючи на очах (О. Гончар).

4. перен. Ставати ясним, логічним, чітким (про думки).

І серце билось живо, мисль світліла, І сни розкішні снилися мені! (І. Франко).

5. Виділятися світлим кольором; виднітися.

В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. світліти — світлі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. світліти — СВІТЛІТИ – СВІТЛІШАТИ Світліти. Ставати світлим, світлішим, розвиднятися тощо; виділятися світлим кольором, виднітися (про щось світле). На сході починає світліти (С.Чорнобривець); У пасажирів світліють обличчя (С.  Літературне слововживання
3. світліти — Світлішати; (- небо) ясніти, вияснюватися; (- обличчя) світитися, сяяти, променіти; (в темряві) вимальовуватися, виднітися; неос. СВІТАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. світліти — див. розвиднятися; ясніти  Словник синонімів Вусика
5. світліти — -іє, недок. 1》 Ставати світлим, світлішим. 2》 безос. Розвиднятися, світати. 3》 перен. Набирати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі). 4》 перен. Ставати ясним, логічним, чітким (про думки). 5》 Вирізнятися світлим кольором; виднітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. світліти — ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ...  Словник синонімів української мови
7. світліти — СВІТЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Ставати світлим, світлішим. Небо починало світліти, яскравіше вимальовувалися корпуси і димар лісозаводу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 22). 2. безос. Розвиднятися, світати. На сході починає світліти. 3. перен.  Словник української мови в 11 томах
8. світліти — Світліти, -лію, -єш гл. Свѣтлѣть, проясняться. Небо світліє, світ недалечко. Левиц. І. 154.  Словник української мови Грінченка