світлішати

СВІТЛІ́ШАТИ, ає, недок.

1. Ставати світлішим.

Ніч минала, усе округи світліша [світлішає] (Марко Вовчок);

Розвиднялось. Світлішало небо, бліднули зорі (О. Іваненко);

// безос.

Ось перед нею світлішає. Уже вона мчить стежкою між житами і тільки тут, стишивши біг і важко дихаючи, трохи заспокоюється (А. Шиян);

* Образно. Ще яскравіше вибухало, коли Бориса Гуляйвітра наздоганяло натхнення і він з мотоцикла пересідав на Пегаса. Траплялося це рідше, аніж шприц від начальства, зате ж незрівняно світлішало в редакції (В. Дрозд).

2. безос. Розвиднятися, світати.

На сході світлішало (З. Тулуб);

У лісі світлішало: сонце за руку вело ранок (В. Поліщук).

3. перен. Набирати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (звичайно про обличчя, очі).

При згадці самого імені Оленки суворі обличчя вояків світлішали (О. Гончар).

4. перен. Ставати яснішим, логічнішим, чіткішим (про думки).

Як ти підносиш на руках дитя, Світлішають думки і почуття (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. світлішати — світлі́шати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. світлішати — див. розвиднятися  Словник синонімів Вусика
3. світлішати — -ає, недок. 1》 Ставати світлішим. || безос. 2》 безос. Розвиднятися, світати. 3》 перен. Набирати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (звичайно про обличчя, очі). 4》 перен. Ставати яснішим, логічнішим, чіткішим (про думки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. світлішати — ВИЯ́СНЮВАТИСЯ (про небо, обрій — ставати ясним, безхмарним або малохмарним; про сонце, місяць, зорі — виходити з-за хмар, туману тощо або ставати яснішим, світлішим), ВИЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ...  Словник синонімів української мови
5. світлішати — СВІТЛІ́ШАТИ, ає, недок. 1. Ставати світлішим. Ніч минала, усе округи світліша (Вовчок, І, 1955, 325); Розвиднялось. Світлішало небо, бліднули зорі (Ів., Таємниця, 1959, 109); // безос. Ось перед нею світлішає.  Словник української мови в 11 томах