світлішати
ВИЯ́СНЮВАТИСЯ (про небо, обрій — ставати ясним, безхмарним або малохмарним; про сонце, місяць, зорі — виходити з-за хмар, туману тощо або ставати яснішим, світлішим), ВИЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЯСНІ́ШАТИ (про небо, обрій). — Док.: ви́яснитися, проясни́тися, просвітли́тися, посвітлі́ти, просвітлі́ти, проясні́ти. Тим часом згодом буря впала.. Небо вияснилось (І. Нечуй-Левицький); Крізь напоєне вологою повітря вияснялося туманкувате сонце (К. Гордієнко); Прояснилось небо, сяючи міріадами зірок (А. Шиян); Під місяцем, то темніючи, то просвітлюючись, рухалися хмари (М. Стельмах); Небо починало світліти (С. Чорнобривець); Наближається ранок.. Світлішає край неба (В. Собко); Край неба на сході почав ясніти (І. Нечуй-Левицький); Небо все яснішає, з-за видноколу показується повний місяць (Леся Українка).
СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло (Панас Мирний); Благаю Бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду (Т. Шевченко); Розвиднялось. Світлішало небо, бліднули зорі (О. Іваненко); Іще надворі й не сіріє, А Клим уже до річки йде (С. Воскрекасенко); Гості роз'їхались вже, як дніло надворі (І. Нечуй-Левицький); На сході починає світліти. Яскравіше вимальовуються корпуси і димар тартака (С. Чорнобривець); На сході світлішало (З. Тулуб).
Словник синонімів української мови