світліти —
світлі́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
світліти —
СВІТЛІТИ – СВІТЛІШАТИ Світліти. Ставати світлим, світлішим, розвиднятися тощо; виділятися світлим кольором, виднітися (про щось світле). На сході починає світліти (С.Чорнобривець); У пасажирів світліють обличчя (С.
Літературне слововживання