свіченька

Свічка, -ки

ж.

1) ум. отъ свіча. Свѣчка. Ой зсучу я яру свічку. Чуб. V. 309.

2) По нар. повѣрью звѣзды — небесныя свічки, для каждаго человѣка по одной; когда человѣкъ умираетъ, его звѣзда гаснетъ, когда живетъ грѣшной жизнью — тускнѣетъ; отсюда выраженіе: його свічка я́сно горить, — онъ живетъ хорошей, праведной жизнью. Чуб. І. 14.

2) Длинная шерстяная кисть сзади пелерины верхней одежды лемковъ, называемой чуга. Гол. Од. 76.

3) — божа. раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. I. 21. ум. свічечка, свіченька.

Значення в інших словниках

1. свіченька — сві́ченька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сві́ченьки  Орфографічний словник української мови
2. свіченька — -и, ж. Пестл. до свічка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свіченька — СВІ́ЧЕНЬКА, и, ж. Пестл. до сві́чка. Він приснився у сні нерозгаданім, Осяйніш великодної [великодньої] свіченьки (П. Грабовський).  Словник української мови у 20 томах
4. свіченька — СВІ́ЧЕНЬКА, и, ж. Пестл. до сві́чка. Він приснився у сні нерозгаданім, Осяйніш великодної [великодньої] свіченьки (Граб., І, 1959, 558).  Словник української мови в 11 томах