1. Словник української мови Грінченка

свіченька

Свічка, -ки

ж.

1) ум. отъ свіча. Свѣчка. Ой зсучу я яру свічку. Чуб. V. 309.

2) По нар. повѣрью звѣзды — небесныя свічки, для каждаго человѣка по одной; когда человѣкъ умираетъ, его звѣзда гаснетъ, когда живетъ грѣшной жизнью — тускнѣетъ; отсюда выраженіе: його свічка я́сно горить, — онъ живетъ хорошей, праведной жизнью. Чуб. І. 14.

2) Длинная шерстяная кисть сзади пелерины верхней одежды лемковъ, называемой чуга. Гол. Од. 76.

3) — божа. раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. I. 21. ум. свічечка, свіченька.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свіченька — сві́ченька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сві́ченьки Орфографічний словник української мови
  2. свіченька — -и, ж. Пестл. до свічка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свіченька — СВІ́ЧЕНЬКА, и, ж. Пестл. до сві́чка. Він приснився у сні нерозгаданім, Осяйніш великодної [великодньої] свіченьки (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
  4. свіченька — СВІ́ЧЕНЬКА, и, ж. Пестл. до сві́чка. Він приснився у сні нерозгаданім, Осяйніш великодної [великодньої] свіченьки (Граб., І, 1959, 558). Словник української мови в 11 томах