свічник
Свічник, -ка
м.
1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15.
2) насѣк. = світун. Вх. Пч. І. 6.
Словник української мови ГрінченкаСвічник, -ка
м.
1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15.
2) насѣк. = світун. Вх. Пч. І. 6.
Словник української мови Грінченка