свічник
СВІЧНИ́К, а́, ч. Підставка для свічки або свічок.
В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками (Н.-Лев., VII, 1966, 16);
На столі.. блимали в свічниках свічки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 151).
Словник української мови (СУМ-11)