сигла

Си́гла, -ли

ж.

1) = смерека (европейская пихта), имѣющая вѣтви лишь вверху. Шух. І. 176.

2) Горный лѣсъ изъ такихъ сигл. Шух. I. 177.

Значення в інших словниках

1. сигла — Смерека, смерековий ліс [XI]  Словник з творів Івана Франка
2. сигла — -и, ж., зах. 1》 Смерека, що має тільки верхівкове віття. 2》 Гірський ліс із таких смерек.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сигла — СИ́ГЛА¹, и, ж., діал. 1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (з газ.). 2. Гірський ліс із таких смерек.  Словник української мови у 20 томах
4. сигла — СИ́ГЛА, и, ж., діал. 1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (Літ. Укр., 24.ХІ 1970, 4). 2. Гірський ліс із таких смерек.  Словник української мови в 11 томах