сигла
Си́гла, -ли
ж.
1) = смерека (европейская пихта), имѣющая вѣтви лишь вверху. Шух. І. 176.
2) Горный лѣсъ изъ такихъ сигл. Шух. I. 177.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сигла — Смерека, смерековий ліс [XI] Словник з творів Івана Франка
- сигла — -и, ж., зах. 1》 Смерека, що має тільки верхівкове віття. 2》 Гірський ліс із таких смерек. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сигла — СИ́ГЛА¹, и, ж., діал. 1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (з газ.). 2. Гірський ліс із таких смерек. Словник української мови у 20 томах
- сигла — СИ́ГЛА, и, ж., діал. 1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (Літ. Укр., 24.ХІ 1970, 4). 2. Гірський ліс із таких смерек. Словник української мови в 11 томах