сигла

СИ́ГЛА¹, и, ж., діал.

1. Смерека, що має тільки верхівкове віття.

Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (з газ.).

2. Гірський ліс із таких смерек.

Надивишся [Черемоше] і на полонини розлогі, безкраї, і на густі сигли .. дико суворі (Г. Хоткевич).

СИ́ГЛА², и, ж.

Коротке умовне буквено-циферне позначення книги чи документа, яке використовують у бібліотеці.

Сигли використовують у каталогах, бібліографічних покажчиків, щоб позначити місцезнаходження документа і полегшити його пошук (з наук.-попул. літ.);

Сигла як умовне позначення може бути основним і ступінчатим залежно від глибини і ширини ідентифікації (з навч. літ.);

// Портал міжбібліотечної інформації.

Сигла допомагає здійснити пошук відразу в кількох електронних каталогах найбільших бібліотек світу (з наук.-попул. літ.);

Сигла не тільки здійснює бібліографічний пошук, але й надає доступ до повнотекстових документів (з навч. літ.).