1. Словник української мови в 11 томах

сигла

СИ́ГЛА, и, ж., діал.

1. Смерека, що має тільки верхівкове віття.

Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (Літ. Укр., 24.ХІ 1970, 4).

2. Гірський ліс із таких смерек.

Надивишся [Черемоше] і на полонини розлогі, безкраї, і на густі сигли.. дико суворі (Хотк., II, 1966, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сигла — Смерека, смерековий ліс [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. сигла — -и, ж., зах. 1》 Смерека, що має тільки верхівкове віття. 2》 Гірський ліс із таких смерек. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сигла — СИ́ГЛА¹, и, ж., діал. 1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (з газ.). 2. Гірський ліс із таких смерек. Словник української мови у 20 томах
  4. сигла — Си́гла, -ли ж. 1) = смерека (европейская пихта), имѣющая вѣтви лишь вверху. Шух. І. 176. 2) Горный лѣсъ изъ такихъ сигл. Шух. I. 177. Словник української мови Грінченка