сигла
СИ́ГЛА, и, ж., діал.
1. Смерека, що має тільки верхівкове віття.
Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (Літ. Укр., 24.ХІ 1970, 4).
2. Гірський ліс із таких смерек.
Надивишся [Черемоше] і на полонини розлогі, безкраї, і на густі сигли.. дико суворі (Хотк., II, 1966, 320).
Словник української мови (СУМ-11)