синовець
Синове́ць, -вця
м.
1) Сынъ. І батько й матінка його.... пили, гуляли, веселились за щастя синовця свого. Мкр. Г. 61. Маруся синовця родила. Мкр. Г. 68.
2) Племянникъ, сынъ брата. Желех.
Словник української мови ГрінченкаСинове́ць, -вця
м.
1) Сынъ. І батько й матінка його.... пили, гуляли, веселились за щастя синовця свого. Мкр. Г. 61. Маруся синовця родила. Мкр. Г. 68.
2) Племянникъ, сынъ брата. Желех.
Словник української мови Грінченка