сировиця
Сирови́ця, -ці
ж.
1) = сириця. Ой бив ти ж мене сировицею. Грин. III. 335.
2) Красильное сѣрое вещество въ холстѣ. Сумск. у. Вода витягає сировицю з полотна.
3) Соленая вода (въ землѣ), изъ которой вывариваютъ соль. Шух. І. 16.
Словник української мови Грінченка