сировиця
СИРОВИ́ЦЯ, і, ж., діал.
1. Сириця.
Ой бив ти ж мене сировицею (Сл. Гр.).
2. Сироватка (у 1 знач.).
[Анна:] Бідна худібка! Я їм трохи сировиці до води долила, випили по дві коновці [коновки] (Фр., IX, 1952, 99).
3. Грунтова вода, з якої виварюють сіль.
Словник української мови (СУМ-11)