1. Словник української мови в 11 томах

сировиця

СИРОВИ́ЦЯ, і, ж., діал.

1. Сириця.

Ой бив ти ж мене сировицею (Сл. Гр.).

2. Сироватка (у 1 знач.).

[Анна:] Бідна худібка! Я їм трохи сировиці до води долила, випили по дві коновці [коновки] (Фр., IX, 1952, 99).

3. Грунтова вода, з якої виварюють сіль.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сировиця — сирови́ця іменник жіночого роду сириця; сироватка; ґрунтова вода, з якої виварюють сіль діал. Орфографічний словник української мови
  2. сировиця — -і, ж., діал. 1》 Сириця. 2》 Сироватка (у 1 знач.). 3》 Ґрунтова вода, з якої виварюють сіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сировиця — СИРОВИ́ЦЯ, і, ж., діал. 1. Сириця. Ой бив ти ж мене сировицею (Сл. Б. Грінченка). 2. Сироватка (у 1 знач.). [Анна:] Бідна худібка! Я їм трохи сировиці до води долила, випили по дві коновці [коновки] (І. Франко). 3. Ґрунтова вода, з якої виварюють сіль. Словник української мови у 20 томах
  4. сировиця — Сирови́ця, -ці ж. 1) = сириця. Ой бив ти ж мене сировицею. Грин. III. 335. 2) Красильное сѣрое вещество въ холстѣ. Сумск. у. Вода витягає сировицю з полотна. 3) Соленая вода (въ землѣ), изъ которой вывариваютъ соль. Шух. І. 16. Словник української мови Грінченка