сичання

Сича́ння, -ня

с. Шипѣніе змѣи, гусей Гадюче сичання. О. 1861. III. 31.

Значення в інших словниках

1. сичання — сича́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сичання — -я, с. Дія за знач. сичати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сичання — СИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сича́ти. Почув я ззаду тонке в'їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (з наук.-попул. літ.); Його думки пливли далі .. Нема руїн. Скрізь нові будинки.  Словник української мови у 20 томах
4. сичання — Сича́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сичання — СИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сича́ти. Почув я ззаду тонке в’їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (Наука.., 5, 1966, 26); Його думки пливли далі.. Нема руїн. Скрізь нові будинки.  Словник української мови в 11 томах