сичання
Сича́ння, -ня
с. Шипѣніе змѣи, гусей Гадюче сичання. О. 1861. III. 31.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сичання — сича́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сичання — -я, с. Дія за знач. сичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сичання — СИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сича́ти. Почув я ззаду тонке в'їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (з наук.-попул. літ.); Його думки пливли далі .. Нема руїн. Скрізь нові будинки. Словник української мови у 20 томах
- сичання — Сича́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сичання — СИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сича́ти. Почув я ззаду тонке в’їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (Наука.., 5, 1966, 26); Його думки пливли далі.. Нема руїн. Скрізь нові будинки. Словник української мови в 11 томах