сичання

СИЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. сича́ти.

Почув я ззаду тонке в'їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (з наук.-попул. літ.);

Його думки пливли далі .. Нема руїн. Скрізь нові будинки. Гук машин, сичання пари, тиск людей (М. Коцюбинський);

Він придивлявся до лампочки і прислухався до сичання газу (О. Кундзич);

– Хлопці! Денис у мене сало вкрав. Віддай сюди! – А тобі що, шкода? – поцікавився Денис, не відриваючи спички від вогню, на який, розтоплюючись, із сичанням капало сало (Григорій Тютюнник);

В хліві затихло сичання рубанка, і вийшов весь у стружках міцний і червонощокий Карпо Чумак (В. Кучер);

В темряві чулися крики поранених, .. важка скоромовка кулеметів, свист куль і сичання оскоків (Л. Первомайський);

Чулися страшенні удари грому та густе сичання дощу, що сік об брезент (Ю. Збанацький);

Із панських прихвоснів-рабів Ми людьми з прізвищами стали І вголос прізвища сказали Під зле сичання ворогів (О. Олесь).