сичання

СИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сича́ти.

Почув я ззаду тонке в’їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (Наука.., 5, 1966, 26);

Його думки пливли далі.. Нема руїн. Скрізь нові будинки. Гук машин, сичання пари, тиск людей (Коцюб., II, 1955, 8);

Він придивлявся до лампочки і прислухався до сичання газу (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 134);

— Хлопці! Денис у мене сало вкрав. Віддай сюди! — А тобі що, шкода? — поцікавився Денис, не відриваючи спички від вогню, на який, розтоплюючись, із сичанням капало сало (Тют., Вир, 1964, 288);

В хліві затихло сичання рубанка, і вийшов весь у стружках міцний і червонощокий Карпо Чумак (Кучер, ІІрощай.., 1957, 205);

В темряві чулися крики поранених,.. важка скоромовка кулеметів, свист куль і сичання оскоків (Перв., Дикий мед, 1963, 367);

Чулися страшенні удари грому та густе сичання дощу, що сік об брезеніт (Збан., Мор. чайка, 1959, 137);

Із панських прихвоснів-рабів Ми людьми з прізвищами стали І вголос прізвища сказали Під зле сичання ворогів (Олесь, Вибр., 1958, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сичання — СИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сича́ти. Почув я ззаду тонке в'їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (з наук.-попул. літ.); Його думки пливли далі .. Нема руїн. Скрізь нові будинки. Словник української мови у 20 томах
  2. сичання — -я, с. Дія за знач. сичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сичання — Сича́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сичання — сича́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. сичання — Сича́ння, -ня с. Шипѣніе змѣи, гусей Гадюче сичання. О. 1861. III. 31. Словник української мови Грінченка