сказити

Скази́ти, -жу́, -зиш

гл.

1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у.

2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61.

Значення в інших словниках

1. сказити — скази́ти дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. сказити — сказить, док., перех. 1》 розм. Зробити скаженим (у 1 знач.). || безос. 2》 діал. Зіпсувати. || Розбити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сказити — СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., кого, що. 1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.); // безос. – Ти б, може, Оришко, чого напилася? – спитала Горпина. – І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Панас Мирний). 2. діал. Зіпсувати.  Словник української мови у 20 томах
4. сказити — СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., перех. 1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.); // безос. — Ти б, може, Оришко, чого напилася? — спитала Горпина.— І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Мирний, І, 1954, 238). 2. діал. Зіпсувати.  Словник української мови в 11 томах