сказити
СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., кого, що.
1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.);
// безос.
– Ти б, може, Оришко, чого напилася? – спитала Горпина. – І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Панас Мирний).
2. діал. Зіпсувати.
Їй чарівниця сказила маржину (Сл. Б. Грінченка);
// Розбити.
Тебе мама породила та сказила склянку, Ти найкраща дівчиниця [дівчина] на всю Русь Карпатську (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)