сказити
СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., кого, що.
1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.);
// безос.
– Ти б, може, Оришко, чого напилася? – спитала Горпина. – І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Панас Мирний).
2. діал. Зіпсувати.
Їй чарівниця сказила маржину (Сл. Б. Грінченка);
// Розбити.
Тебе мама породила та сказила склянку, Ти найкраща дівчиниця [дівчина] на всю Русь Карпатську (з народної пісні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сказити — скази́ти дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- сказити — сказить, док., перех. 1》 розм. Зробити скаженим (у 1 знач.). || безос. 2》 діал. Зіпсувати. || Розбити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сказити — СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., перех. 1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.); // безос. — Ти б, може, Оришко, чого напилася? — спитала Горпина.— І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Мирний, І, 1954, 238). 2. діал. Зіпсувати. Словник української мови в 11 томах
- сказити — Скази́ти, -жу́, -зиш гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61. Словник української мови Грінченка