сказитися

СКАЗИ́ТИСЯ, скажу́ся, ска́зишся, док.

1. Захворіти на сказ.

Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч... Сказився чи вовка почув? (Олесь Досвітній);

Собака сказився;

* У порівн. Чи в хату піп, Охрім захріп, Запінивсь, мов сказився (П. Гулак-Артемовський);

Дід як сказився. Скреготав зубами, стогнав, мов од зубної болі, щось мимрив і вився, як риба, як на огні (С. Васильченко);

// рідко. Стати психічнохворим; збожеволіти.

[Старшина:] Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (І. Карпенко-Карий);

Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі .. – Умовте Янека, хай доведе центрові, щоб дозволили мені тікати. Бігме, я скажуся тут (Олесь Досвітній).

2. Утратити самовладання від гніву, злості та ін.; дуже розгніватися, розлютитися.

Почув Грицько та ще дужче сказився: вилаяв Хведора, трохи не бив, і нахвалявся, що він сього Притику з усією сім'єю з світу зжене (Панас Мирний);

– Не знаєте, чого це Ауер сказився? – підморгнув він. – Нащо поприв'язував катери? (А. Хижняк);

// Розбушуватися (про море, хвилі і т. ін.).

Пливуть собі [козаки] співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує. Гамалію, серце мліє: Сказилося море, Не злякає! – і сховались За хвилі – за гори (Т. Шевченко);

А море сказилося! Воно якось люто накидається на “Гетьмана”. Підскакує під нього, ставить його цапки (Остап Вишня).

3. діал. Зіпсуватися.

◇ (1) Бода́й (щоб, неха́й би і т. ін.) ти (він, вона́ і т. ін.) скази́вся (скис, зслиз і т. ін.) <�Скази́сь (ски́сни, зсли́зни) ти> <�Сказі́ться (ски́сніть, зсли́зніть) ви> – уживається як лайка, що виражає обурення кимсь, чимсь, неприязнь до кого-небудь і т. ін.

– Тпру, сірий! тпру, муругий, бодай ти сказився! – кричав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький);

А він гне спину, як і раніше, на того окаянного Когутяру, щоб ти сказився разом із своїм Бровком (І. Цюпа);

Грицько мимоволі й собі глянув туди. “Ху, сказись ти!” (А. Головко);

– Хай він сказиться (І. Багряний);

(2) Хоч [ти] скази́ся – уживається для підкреслення марності чиїхсь зусиль; що́ не роби, все марно.

– Най там як хоче, а як я сказав слово, то вже не переміняю. Хоч сказися (М. Коцюбинський);

Була собі раз Опозиція, та така остра .. Годі було до неї доступити, хоч ти сказися (І. Франко).