сказитися

СКАЗИ́ТИСЯ, скажу́ся, ска́зишся, док.

1. Захворіти на сказ.

Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч… Сказився чи вовка почув? (Досв., Гюлле, 1961, 158);

Собака сказився; *У порівн. Чи в хату піп, Охрім захріп, Запінивсь, мов сказився (Г.-Арт., Байки.., 1958, 136);

Дід як сказився. Скреготав зубами, стогнав, мов од зубної болі, щось мимрив і вився, як риба, як на огні (Вас., II, 1959, 524);

// рідко. Стати психічнохворим; збожеволіти.

[Старшина:] Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (К.-Карий, І, 1960, 39);

Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі.. — Умовте Янека, хай доведе центрові, щоб дозволили мені тікати. Бігме, я скажуся тут (Досв., Вибр., 1959, 136).

2. Утратити самовладання від гніву, злості та ін.; дуже розгніватися, розлютитися.

Почув Грицько та ще дужче сказився: вилаяв Хведора, трохи не бив, і нахвалявся, що він сього Притику з усією сім’єю з світу зжене (Мирний, III, 1954, 16);

— Не знаєте, чого це Ауер сказився? — підморгнув він.— Нащо поприв’язував катери? (Хижняк, Тамара, 1959, 108);

// Розбушуватися (про море, хвилі і т. ін.).

Пливуть собі [козаки] співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує. Гамалію, серце мліє: Сказилося море, Не злякає! — і сховались За хвилі — за гори (Шевч., І, 1963, 198);

А море сказилося! Воно якось люто накидається на «Гетьмана». Підскакує під нього, ставить його цапки (Вишня, I, 1956, 187).

♦ Бода́й (щоб, хай, неха́й) ти (він, воно́ і т. ін.) скази́вся (скази́лося і т. ін.); Скази́сь (скази́вся б) [ти]; Сказі́ться [ви] — уживається як лайка, що виражає обурення кимсь, чимсь, неприязнь до кого-небудь і т. ін.

— Тпру, сірий! тпру, муругий, бодай ти сказився! — кричав Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 317);

А він гне спину, як і раніше, на того окаянного Когутяру, щоб ти сказився разом із своїм Бровком (Цюпа, Назустріч.., 1958, 220);

Грицько мимоволі й собі глянув туди. «Ху, сказись ти!» (Головко, II, 1957, 560);

Хоч [ти] скази́ся — уживається для підкреслення марності чиїхсь зусиль; що́ не роби, все марно.

— Най там як хоче, а як я сказав слово, то вже не переміняю. Хоч сказися (Коцюб., І, 1955, 440);

Була собі раз Опозиція, та така остра.. Годі було до неї доступити, хоч ти сказися (Фр., II, 1950, 395).

3. діал. Зіпсуватися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сказитися — скази́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сказитися — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  3. сказитися — скажуся, сказишся, док. 1》 Захворіти на сказ. || рідко. Стати психічно хворим; збожеволіти. 2》 Утратити самовладання від гніву, злості та ін.; дуже розгніватися, розлютитися. || Розбушуватися (про море, хвилі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сказитися — СКАЗИ́ТИСЯ, скажу́ся, ска́зишся, док. 1. Захворіти на сказ. Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч... Сказився чи вовка почув? (Олесь Досвітній); Собака сказився; * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. сказитися — щоб я провали́вся (скази́вся, лу́снув і т. ін.), фам. Уживається як категоричне запевнення, заприсягання в чому-небудь, підтвердження чогось. — Сьогодні приходжу в околоток до сестри,— продовжував Рогов,— а він там. Зразу мені градусник .. Фразеологічний словник української мови
  6. сказитися — ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯ розм., ОДУРІ́ТИ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВИХНУ́ТИСЯ розм., СКРУТИ́ТИСЯ розм., НАВІДИ́ТИСЯ діал., ЗВАР'Я́ТІТИ діал., ЗВАРІЮВА́ТИ (ЗВАР'ЮВА́ТИ) діал. Словник синонімів української мови
  7. сказитися — Скази́тися, -жу́ся, -зишся, -зяться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сказитися — Сказитися, -жуся, -зишся гл. 1) Взбѣситься. Собака сказилася. Трохи з серця не сказився. Стор. МПр. 44. 2) Испортиться. Желех. Гн. І. 53. Словник української мови Грінченка