1. Словник української мови в 11 томах

сказити

СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., перех.

1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.);

// безос.

— Ти б, може, Оришко, чого напилася? — спитала Горпина.— І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Мирний, І, 1954, 238).

2. діал. Зіпсувати.

Їй чарівниця сказила маржину (Сл. Гр.);

// Розбити.

Тебе мама породила та сказила склянку, Ти найкраща дівчиниця [дівчина] на всю Русь Карпатську (Коломийки, 1969, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сказити — скази́ти дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. сказити — сказить, док., перех. 1》 розм. Зробити скаженим (у 1 знач.). || безос. 2》 діал. Зіпсувати. || Розбити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сказити — СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., кого, що. 1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.); // безос. – Ти б, може, Оришко, чого напилася? – спитала Горпина. – І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Панас Мирний). 2. діал. Зіпсувати. Словник української мови у 20 томах
  4. сказити — Скази́ти, -жу́, -зиш гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61. Словник української мови Грінченка