скакунець

Скакун, -на

м.

1) Прыгунъ.

2) Танцоръ. Маєш же дружбоньку скакуна? Гол. II. 665.

3) насѣк. Tetrix. Вх. Пч. І. 5.

4) Ленъ-текучка, головки котораго лопаютъся на корню, роняя сѣмя. Полт. г.

5) Колесо въ колешні плуга, противоположное тому, которое идетъ въ бороздѣ; оно бываетъ часто безъ обода, съ однѣми спицами. ум. скакунець, скакунчик.

Значення в інших словниках

1. скакунець — скакуне́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. скакунець — [скакунец'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -н'ц'і/-нцев'і, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. скакунець — -нця, ч. Пестл. до скакун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скакунець — СКАКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до скаку́н. – Скажи, правдивий Скакунець: Скількох ти бачиш тут овець? (М. Годованець).  Словник української мови у 20 томах
5. скакунець — СКАКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до скаку́н. — Скажи, правдивий Скакунець: Скількох ти бачиш тут овець? (Год., Заяча математ., 1961, 9).  Словник української мови в 11 томах