скрипіти
Скрипі́ти, -плю́, -пи́ш
гл.
1) Скрипѣть. На нозі сапян скрипить, а в горшку трясця кипить. Ном. № 11191.
2) Скрежетать. Василь як спить, скрипить зубами. Терск. обл.
3) Играть на скрипку. Пан узів скрипку, зачів скрипіти, а богом з жінков і родійов пішли в данец. Гн. II. 177.
Словник української мови Грінченка