скрипіти
скрипі́ти
-плю, -пиш; мн. скриплять; недок.
1》 Видавати скрип (див. скрип I).
|| безос.
|| чим. Утворювати скрип чим-небудь.
|| Видавати різкі звуки, схожі на скрип (про снігурів, деркачів і т. ін.).
2》 перен., розм. Говорити різким, неприємним голосом.
|| Неприємно звучати (про музичні інструменти).
3》 перен., розм. Жити, існувати (звичайно з труднощами, абияк).
4》 перен., розм. Виявлятися з великою силою (про мороз).
Великий тлумачний словник сучасної української мови