Значення в інших словниках
-
скупник —
ску́пник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
скупник —
-а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
скупник —
СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
скупник —
СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (Іст. СРСР, II, 1957, 135).
Словник української мови в 11 томах