Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
скупник —
ску́пник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
скупник —
СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
скупник —
СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (Іст. СРСР, II, 1957, 135).
Словник української мови в 11 томах
скупник —
Скупник, -ка м. Скупщикъ.
Словник української мови Грінченка