скупник

СКУ́ПНИК, а, ч.

Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу.

Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. скупник — ску́пник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. скупник — -а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скупник — СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (Іст. СРСР, II, 1957, 135).  Словник української мови в 11 томах
4. скупник — Скупник, -ка м. Скупщикъ.  Словник української мови Грінченка