скучити

Скуча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. скучити, -чу, -чиш, гл. Скучать, соскучиться. Скучає, як собака за києм. Ном. № 5021. Ти б поїхав та й не барився, щоб я не скучила. Мет. 56.

Значення в інших словниках

1. скучити — ску́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скучити — (за ким) стужитися, знудитися.  Словник синонімів Караванського
3. скучити — див. скучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скучити — СКУ́ЧИТИ див. скуча́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. скучити — СКУ́ЧИТИ див. скуча́ти.  Словник української мови в 11 томах