слухати
Слухати, -хаю, -єш
гл.
1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Мет. 95. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. Ном. № 13001. оцюди́ лиш слухай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном. № 1080. чмелів слухати. Быть огорошеннымъ ударомъ. Котл. Ен. І. 13.
2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати. Ном. № 1140.
Словник української мови Грінченка