смертний —
-а, -е. 1》 Який не живе вічно; прот. безсмертний. || у знач. ім. смертні, -них, мн. (одн. смертний, -ного, ч.; смертна, -ної, ж.). Люди; прот. безсмертні. Простий смертний. 2》 Признач. для вмираючого або для мертвого. На смертнім одрі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смертний —
СМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який не живе вічно; протилежне безсмертний. [Ярослав:] Смертний чоловік проклав дорогу до світил небесних, і цього не забути вже повік! (О. Левада); Смертні люди час від часу хворіють, лікуються, одужують, знову хворіють (С.
Словник української мови у 20 томах
смертний —
лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч. 1. Бути безнадійно хворим; помирати. (Йоганна:) То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка). 2. Померти, бути покійником. На ложі смертному лежить (покійний) (Ю.
Фразеологічний словник української мови
смертний —
ПЕРЕДСМЕ́РТНИЙ (який передує смерті, відбувається перед смертю), ОСТА́ННІЙ, СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, СМЕ́РТНИЙ (який супроводить смерть). Коли спитали його судді: "Яке твоє передсмертне останнє бажання", сказав Марусяк: — Дайте мі флоєру (Г. Хоткевич); Денис..
Словник синонімів української мови
смертний —
Сме́ртний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
смертний —
СМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який не живе вічно; протилежне безсмертний. [Ярослав:] Смертний чоловік проклав дорогу до світил небесних, і цього не забути вже повік! (Лев., Драми..
Словник української мови в 11 томах