смертний
СМЕ́РТНИЙ, а, е.
1. Який не живе вічно; протилежне безсмертний.
[Ярослав:] Смертний чоловік проклав дорогу до світил небесних, і цього не забути вже повік! (О. Левада);
Смертні люди час від часу хворіють, лікуються, одужують, знову хворіють (С. Скляренко);
// у знач. ім. сме́ртні, них, мн. (одн. сме́ртний, ного, ч.; сме́ртна, ної, ж.). Люди; протилежне безсмертні.
– Чи довго будете казитись І стид Олимпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? (І. Котляревський);
Добре б, не будучи богом, воскреснути, Смертним довести, що смерті нема (І. Муратов);
* У порівн. [Кассандра:] Що зможуть проти долі всі боги? Вони законам вічним підлягають так, як і смертні (Леся Українка).
2. Признач. для умираючого або для мертвого.
Ще смутніша – Жанні. Чоловік її – сам! В ніч лиху, мов під смертним, страшним покриттям! Безпомічний, дітки ще маленькі... О, мати! (Леся Українка).
3. Те саме, що смерте́льний 1, 2, 5.
Він ярмо неволі й замки Злих тиранів розбива; Давні смертні рани гоїть, Відновля людські права (Леся Українка);
Налилося ще більше кров'ю лице Марусяка... Нелюдським вимахом голови вирвався він зі смертної пастки (Г. Хоткевич);
– Он яка ти! Думав... Що думав! – Сама ти була думою моєю. На фронті під громи й крики смертні – я бачив тебе (А. Головко);
Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Л. Первомайський);
Кінь вже впав додолу і заборсався в смертних муках (З. Тулуб);
Смертна туга;
Смертна тривога (В. Сосюра).
Ка́мера сме́ртників <�Сме́ртна ка́мера> див. ка́мера;
Смерте́льний (сме́ртний) бій див. бій;
Сме́ртна годи́на див. годи́на¹;
Сме́ртна по́стіль див. по́сті́ль.
◇ Ви́пити сме́ртну ча́шу див. випива́ти;
Лежа́ти (бу́ти) / лягти́ (рідко облягти́) на сме́ртній посте́лі див. лежа́ти;
Лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́) див. лежа́ти;
На сме́ртній (смерте́льній, Бо́жій) посте́лі див. по́сті́ль;
На сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́) див. ло́же¹;
Під стра́хом [сме́ртної] ка́ри (сме́рті, покара́ння і т. ін.) див. страх¹;
Пога́ний (пога́на), як сме́ртний гріх див. пога́ний;
(1) Прости́й сме́ртний – звичайна людина.
Виходячи в розвідку, Козаков підіймався одразу над простим смертним і вже почував себе богом (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)