смертний

СМЕ́РТНИЙ, а, е.

1. Який не живе вічно; протилежне безсмертний.

[Ярослав:] Смертний чоловік проклав дорогу до світил небесних, і цього не забути вже повік! (О. Левада);

Смертні люди час від часу хворіють, лікуються, одужують, знову хворіють (С. Скляренко);

// у знач. ім. сме́ртні, них, мн. (одн. сме́ртний, ного, ч.; сме́ртна, ної, ж.). Люди; протилежне безсмертні.

– Чи довго будете казитись І стид Олимпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? (І. Котляревський);

Добре б, не будучи богом, воскреснути, Смертним довести, що смерті нема (І. Муратов);

* У порівн. [Кассандра:] Що зможуть проти долі всі боги? Вони законам вічним підлягають так, як і смертні (Леся Українка).

2. Признач. для умираючого або для мертвого.

Ще смутніша – Жанні. Чоловік її – сам! В ніч лиху, мов під смертним, страшним покриттям! Безпомічний, дітки ще маленькі... О, мати! (Леся Українка).

3. Те саме, що смерте́льний 1, 2, 5.

Він ярмо неволі й замки Злих тиранів розбива; Давні смертні рани гоїть, Відновля людські права (Леся Українка);

Налилося ще більше кров'ю лице Марусяка... Нелюдським вимахом голови вирвався він зі смертної пастки (Г. Хоткевич);

– Он яка ти! Думав... Що думав! – Сама ти була думою моєю. На фронті під громи й крики смертні – я бачив тебе (А. Головко);

Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Л. Первомайський);

Кінь вже впав додолу і заборсався в смертних муках (З. Тулуб);

Смертна туга;

Смертна тривога (В. Сосюра).

Ка́мера сме́ртників <�Сме́ртна ка́мера> див. ка́мера;

Смерте́льний (сме́ртний) бій див. бій;

Сме́ртна годи́на див. годи́на¹;

Сме́ртна по́стіль див. по́сті́ль.

◇ Ви́пити сме́ртну ча́шу див. випива́ти;

Лежа́ти (бу́ти) / лягти́ (рідко облягти́) на сме́ртній посте́лі див. лежа́ти;

Лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́) див. лежа́ти;

На сме́ртній (смерте́льній, Бо́жій) посте́лі див. по́сті́ль;

На сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́) див. ло́же¹;

Під стра́хом [сме́ртної] ка́ри (сме́рті, покара́ння і т. ін.) див. страх¹;

Пога́ний (пога́на), як сме́ртний гріх див. пога́ний;

(1) Прости́й сме́ртний – звичайна людина.

Виходячи в розвідку, Козаков підіймався одразу над простим смертним і вже почував себе богом (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смертний — сме́ртний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смертний — Смертяний, (бій, жах) СМЕРТЕЛЬНИЙ; (гріх) неспокутуваний, неспокутенний; (ворог) непримиренний, лютий; (люд) хрещений; (чоловік) умирущий, тлінний. Словник синонімів Караванського
  3. смертний — -а, -е. 1》 Який не живе вічно; прот. безсмертний. || у знач. ім. смертні, -них, мн. (одн. смертний, -ного, ч.; смертна, -ної, ж.). Люди; прот. безсмертні. Простий смертний. 2》 Признач. для вмираючого або для мертвого. На смертнім одрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смертний — лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч. 1. Бути безнадійно хворим; помирати. (Йоганна:) То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка). 2. Померти, бути покійником. На ложі смертному лежить (покійний) (Ю. Фразеологічний словник української мови
  5. смертний — ПЕРЕДСМЕ́РТНИЙ (який передує смерті, відбувається перед смертю), ОСТА́ННІЙ, СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, СМЕ́РТНИЙ (який супроводить смерть). Коли спитали його судді: "Яке твоє передсмертне останнє бажання", сказав Марусяк: — Дайте мі флоєру (Г. Хоткевич); Денис.. Словник синонімів української мови
  6. смертний — Сме́ртний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. смертний — СМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який не живе вічно; протилежне безсмертний. [Ярослав:] Смертний чоловік проклав дорогу до світил небесних, і цього не забути вже повік! (Лев., Драми.. Словник української мови в 11 томах
  8. смертний — Смертний, -а, -е = смертельний. Щаблями, пистолями смертнії рани дарували. Макс. Словник української мови Грінченка