смертний

СМЕ́РТНИЙ, а, е.

1. Який не живе вічно; протилежне безсмертний.

[Ярослав:] Смертний чоловік проклав дорогу до світил небесних, і цього не забути вже повік! (О. Левада);

Смертні люди час від часу хворіють, лікуються, одужують, знову хворіють (С. Скляренко);

// у знач. ім. сме́ртні, них, мн. (одн. сме́ртний, ного, ч.; сме́ртна, ної, ж.). Люди; протилежне безсмертні.

– Чи довго будете казитись І стид Олимпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? (І. Котляревський);

Добре б, не будучи богом, воскреснути, Смертним довести, що смерті нема (І. Муратов);

* У порівн. [Кассандра:] Що зможуть проти долі всі боги? Вони законам вічним підлягають так, як і смертні (Леся Українка).

2. Признач. для умираючого або для мертвого.

Ще смутніша – Жанні. Чоловік її – сам! В ніч лиху, мов під смертним, страшним покриттям! Безпомічний, дітки ще маленькі... О, мати! (Леся Українка).

3. Те саме, що смерте́льний 1, 2, 5.

Він ярмо неволі й замки Злих тиранів розбива; Давні смертні рани гоїть, Відновля людські права (Леся Українка);

Налилося ще більше кров'ю лице Марусяка... Нелюдським вимахом голови вирвався він зі смертної пастки (Г. Хоткевич);

– Он яка ти! Думав... Що думав! – Сама ти була думою моєю. На фронті під громи й крики смертні – я бачив тебе (А. Головко);

Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Л. Первомайський);

Кінь вже впав додолу і заборсався в смертних муках (З. Тулуб);

Смертна туга;

Смертна тривога (В. Сосюра).

Ка́мера сме́ртників <�Сме́ртна ка́мера> див. ка́мера;

Смерте́льний (сме́ртний) бій див. бій;

Сме́ртна годи́на див. годи́на¹;

Сме́ртна по́стіль див. по́сті́ль.

◇ Ви́пити сме́ртну ча́шу див. випива́ти;

Лежа́ти (бу́ти) / лягти́ (рідко облягти́) на сме́ртній посте́лі див. лежа́ти;

Лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́) див. лежа́ти;

На сме́ртній (смерте́льній, Бо́жій) посте́лі див. по́сті́ль;

На сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́) див. ло́же¹;

Під стра́хом [сме́ртної] ка́ри (сме́рті, покара́ння і т. ін.) див. страх¹;

Пога́ний (пога́на), як сме́ртний гріх див. пога́ний;

(1) Прости́й сме́ртний – звичайна людина.

Виходячи в розвідку, Козаков підіймався одразу над простим смертним і вже почував себе богом (О. Гончар).