смертник
СМЕ́РТНИК, а, ч., розм.
Людина, засуджена до страти або приречена на смерть.
Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (І. Цюпа);
Три дні дали на розмисли мені, А нащо вже тим смертникам три дні (Л. Костенко);
Як на приреченого, як на смертника глянув Спартак на Богдана, коли цей з новими своїми друзями виходив уже з КП (О. Гончар);
На цих людей дивились, як на смертників, і ніхто не заздрив порівняно великому їх заробітку (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смертник — сме́ртник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- смертник — -а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. || Приречений на смерть. Камера смертників — камера у в'язниці для засуджених до страти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смертник — Стратник, стратенець Словник чужослів Павло Штепа
- смертник — (-а) ч.; крим. Засуджений до страти. До речі, Коломієць — наймолодший "смертник" на Буковині за останні двадцять п'ять років (КО, 1999, № 11). ЯБМ, 2, 354. Словник жарґонної лексики української мови
- смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах