смертник
сме́ртник
-а, ч., розм.
Людина, засуджена до страти.
|| Приречений на смерть.
Камера смертників — камера у в'язниці для засуджених до страти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смертник — сме́ртник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- смертник — Стратник, стратенець Словник чужослів Павло Штепа
- смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти або приречена на смерть. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (І. Словник української мови у 20 томах
- смертник — (-а) ч.; крим. Засуджений до страти. До речі, Коломієць — наймолодший "смертник" на Буковині за останні двадцять п'ять років (КО, 1999, № 11). ЯБМ, 2, 354. Словник жарґонної лексики української мови
- смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах