1. Словник жарґонної лексики української мови

смертник

(-а) ч.; крим. Засуджений до страти. До речі, Коломієць — наймолодший "смертник" на Буковині за останні двадцять п'ять років (КО, 1999, № 11). ЯБМ, 2, 354.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смертник — сме́ртник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. смертник — -а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. || Приречений на смерть. Камера смертників — камера у в'язниці для засуджених до страти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смертник — Стратник, стратенець Словник чужослів Павло Штепа
  4. смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти або приречена на смерть. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (І. Словник української мови у 20 томах
  5. смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах