смертник

СМЕ́РТНИК, а, ч., розм.

Людина, засуджена до страти або приречена на смерть.

Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (І. Цюпа);

Три дні дали на розмисли мені, А нащо вже тим смертникам три дні (Л. Костенко);

Як на приреченого, як на смертника глянув Спартак на Богдана, коли цей з новими своїми друзями виходив уже з КП (О. Гончар);

На цих людей дивились, як на смертників, і ніхто не заздрив порівняно великому їх заробітку (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. смертник — сме́ртник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. смертник — -а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. || Приречений на смерть. Камера смертників — камера у в'язниці для засуджених до страти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. смертник — Стратник, стратенець  Словник чужослів Павло Штепа
4. смертник — (-а) ч.; крим. Засуджений до страти. До речі, Коломієць — наймолодший "смертник" на Буковині за останні двадцять п'ять років (КО, 1999, № 11). ЯБМ, 2, 354.  Словник жарґонної лексики української мови
5. смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах