смертник

сме́ртник

-а, ч., розм.

Людина, засуджена до страти.

|| Приречений на смерть.

Камера смертників — камера у в'язниці для засуджених до страти.

Значення в інших словниках

1. смертник — сме́ртник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. смертник — Стратник, стратенець  Словник чужослів Павло Штепа
3. смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти або приречена на смерть. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (І.  Словник української мови у 20 томах
4. смертник — (-а) ч.; крим. Засуджений до страти. До речі, Коломієць — наймолодший "смертник" на Буковині за останні двадцять п'ять років (КО, 1999, № 11). ЯБМ, 2, 354.  Словник жарґонної лексики української мови
5. смертник — СМЕ́РТНИК, а, ч., розм. Людина, засуджена до страти. Перед смертю вони написали до своїх рідних листи, які передали на волю через своїх адвокатів. Скільки віри й життєлюбства було в листах цих смертників (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах