смуга
Смуга, -ги
ж.
1) Черта, штрихъ. Козел., Лубен. у.у.
2) Полоса. Св. Л. 138. На руках було видко сині й червоні смуги од вірьовки. Левиц. Пов. 104. На спині знать кровавії смуги. КС. 1882. IV. 171. ум. смужка, смужечка. Смужечка світу. Мир. Пов. II. 117.
Словник української мови Грінченка