Словник української мови у 20 томах

смуга

СМУ́ГА, и, ж.

1. Видовжена і порівняно вузька, частина якоїсь поверхні, обмежена чим-небудь що виділяється на загальному фоні своїм виглядом, кольором і т. ін.

Вузька смуга неба;

Смуга толоки;

Смуга світла;

* У порівн. Вдалині синіми смугами виднілися .. ліси (Григорій Тютюнник).

2. Довга риска, лінія на обличчі або його частин, в т. ч. від удару.

Попідмощували ми на спину горби, позав'язували вуха старими хусточками, понаводили на щоках смуги (І. Нечуй-Левицький);

Петрові виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк (Л. Мартович);

Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (І. Нечуй-Левицький);

Ремінний батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу (Панас Мирний);

// Складка на шкірі обличчя, тіла людини або тварини.

По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Панас Мирний);

Застигле обличчя вогнем ненависті заллялось, і смуги зморщеного лоба розпрямлялися (Іван Ле);

// Про те, що набуло видовженої, довгастої форми.

Вже третій день над степом вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (З. Тулуб);

// Суцільний ряд, лінія, ділянка чого-небудь.

Смуга посаджених дерев.

3. Тонкий довгастий шматок якогось матеріалу, тканини, паперу, металу і т. ін.

Пани понапинали здорові намети з полотна та повсті, облицьовані червоними та жовтими шовковими смугами (І. Нечуй-Левицький);

Тонка смуга паперу.

4. Район зона, пояс, що відрізняється від сусідніх кліматом, рослинністю, характером занять населення і т. ін.

Лісова смуга;

Помірна смуга;

Промислова смуга;

// Певна ділянка, територія, де відбувається що-небудь або яка відведена під щось чи зайнята чимсь.

Смугу трясовин;

Смуга пісків;

// Місцевість, що займає певне географічне положення.

Увечері полк знявся, ввійшов у смугу Малих Карпат (О. Гончар);

– Доповідають [чиновники] про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (М. Стельмах).

5. Ділянка земельного угіддяпри індивідуальному землекористуванні, відмежована від сусідньої ділянки.

Трактор робив у полі нечувані діла .. – Що скажеш, Опанасе? – звернувся Губернатор до Опанаса, що орав свою непишну смугу (О. Довженко).

6. чого або з онач. Проміжок часу, період, що характеризується чимось.

Нова смуга в житті людини;

Смуга процвітання;

Смуга кризи в економіці;

// Період певного настрою внутрішнього стану людини.

Смуга роздумів та сумнівів;

Смуга суму.

7. у знач. присл. сму́гою. В один ряд, в одну лінію.

По них [узгір'ях], у довжину, рівною .. смугою простяглися липи (М. Коцюбинський);

По шляху з Перекопу, розтягнувшись довжелезною смугою, мчать автомобілі (О. Гончар).

(1) Прикордо́нна сму́га – територія, що тягнеться вздовж кордону.

Невесело жилося німцям і гетьманцям у прикордонній смузі – кожної ночі, невідомо в якому місці, невідомо якими силами, а все нові й нові удари (С. Скляренко);

(2) Прифронтова́ сму́га – територія, що тягнеться вздовж фронту.

В середині січня вона [дивізія] досягла прифронтової смуги і стала розвантажуватися на станції Горовастиця (Григорій Тютюнник);

(3) Сму́га осі́лості – територія у царській Росії, поза якою не мало права жити єврейське населення;

(4) Штильова́ сму́га – ділянка моря, океану, де стоїть штиль.

△ (5) Захисна́ (полезахисна́, лісова́) сму́га – штучне лісове насадження на полях для захисту посівів від бур і суховіїв для поліпшення водного режиму ґрунту і запобігання його ерозії.

Навколо саду вирішили [школярі] посадити захисну смугу з акацій, кленів, беріз (О. Донченко);

Полезахисні смуги, водойми, ставки... Ліси в степу... Нема палючих вітрів, нема чорних вихорів і бур... (Остап Вишня);

Суховій біжить по полю, Заплітається в траві. Він кляне жорстоку долю, Пада в смуги лісові (П. Воронько);

(6) Злітна́ сму́га – доріжка, виділена смуга з бетону чи асфальту для зльоту і посадки літаків.

Трап відкотили, літак, важко похитуючись, вирушає на злітну смугу (О. Гончар);

Спершу його [літак] причепом відтягли на летовище, потім він довго свистів і здригався перед тим, як виповзти на злітну смугу (В. Шкляр);

(7) Зустрі́чна сму́га; Приро́дна зо́на (сму́га) див. зо́на;

(8) Присто́вбурна сму́га – ділянка землі між стовбурами дерев у вигляді смуги.

У дослідженні подано результати випробувань новоствореної косарки для скошування трави в міжряддях і пристовбурних смугах саду (з наук. літ.);

(9) Сму́га відчу́ження – Простір по обидва боки автомобільної дороги або залізниці, вилучений з іншого землекористування і переданий для експлуатації транспортникам.

У межах смуги відчуження автомобільних позаміських доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється розташовувати будь-які споруди (з наук.-попул. літ.);

(10) Сму́га пропуска́ння спец. – інтервал частот, у межах якого радіотехнічний або оптичний пристрій чи канал зв“язку пропускають сигнали (електромагнітні коливання) не спотворюючи істотно їх форму.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. смуга — (видовжена обмежена по боках лінія, на якійсь площині) пасмо, пасмуга, пруг, пас.  Словник синонімів Полюги
  2. смуга — сму́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. смуга — див. облямівка; стрічка  Словник синонімів Вусика
  4. смуга — [смуга] -гие, д. і м. -уз'і  Орфоепічний словник української мови
  5. смуга — -и, ж. 1》 Видовжена, обмежена чим-небудь частина якоїсь поверхні, простору, що вирізняється на загальному тлі своїм виглядом, кольором і т. ін. || Довга риска, лінія на якій-небудь поверхні. || Довгастий знак на тілі від удару.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. смуга — (-и) ж.  Словник жарґонної лексики української мови
  7. смуга — ПЕРІ́ОД (проміжок часу, який характеризується певними ознаками і становить собою частину якогось процесу), СТА́ДІЯ, СМУ́ГА, ФА́ЗА, ФА́ЗИС рідше; ЕТА́П (важливий, відповідальний).  Словник синонімів української мови
  8. смуга — Сму́га, -ги, -зі; сму́ги, смуг  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. смуга — СМУ́ГА, и, ж. 1. Видовжена, обмежена чим-небудь частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на загальному фоні своїм виглядом, кольором і т. ін. Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  10. смуга — Смуга, -ги ж. 1) Черта, штрихъ. Козел., Лубен. у.у. 2) Полоса. Св. Л. 138. На руках було видко сині й червоні смуги од вірьовки. Левиц. Пов. 104. На спині знать кровавії смуги. КС. 1882. IV. 171. ум. смужка, смужечка. Смужечка світу. Мир. Пов. II. 117.  Словник української мови Грінченка