солонець
Солонець, -нця
м.
1) Солончакъ. Яром, яром за товаром, а горами за волами, солонцями за вівцями. Чуб. V. 472. Біжить як на солонець. Очень спѣшитъ. Фр. Пр. 37.
2) Трава, растущая на солончакахъ. Черном.
Словник української мови Грінченка